Про системний підхід.
Досліджуючи цей прекрасний та досконалий Світ, людина може пройти три етапи.
• Спершо речі здаються простими. Через те, що ми надто мало знаємо. Якщо ми спробуємо діяти, спираючись на таке спрощене розуміння, одразу ж виявиться, що ми не врахували щось важливе. Намагаючись заповнити цей пробіл (та численні, виявлені пізніше), ми приходимо до другого етапу.
• Вивчаючи обрану частину Світу та спостерігаючи факти, що її стосуються, ми збираємо величезне громаддя відомостей. В переважній більшості це – кепсько структуроване звалище фактів та описів розрізнених складових.
Під час аналізу зібраних фактів прийнято розбирати первинно цілісний об’єкт на складові різного розміру та роздивлятися їх у мікроскоп чи якийсь інший прилад.
В результаті картина об’єкту, що її намагається зібрати дослідник у своїй голові, стає надзвичайно складною.
На цьому етапі можна претендувати на комплексність розуміння, але мудра людина так би не вчинила.
Чогось не вистачає! Чогось важливого… Чогось так несправедливо знехтуваного в наш час. Третього етапу!
• Після того, як зібрано достатньо відомостей, настає час об’єднати їх у Систему! Тобто поєднати численні розрізнені факти кількома простими формулюваннями та коментарями до них.
В результаті складається щось подібне до деревовидної структури, в якій кожне окреме спостереження (як відоме, так і майбутнє) знайде своє місце, розташувавшись на тонкій гілці (деталі явища) або товстій гілці (концептуальний рівень).
Ми знов прийшли до простоти! Але це – зовсім не та простота, що була на першому етапі! Вона стала наповненою та точною. Отже, цінність не в самій простоті, а в її зрілості, що народжується із невпорядкованого хаосу фактів.
Етап, на якому починає вимальовуватися Система (коли за деревами все ж вдається побачити ліс), в науці зветься «синтезом». А весь метод пізнання в цілому – «аналіз та синтез».
Результати цієї завершальної, узагальнюючої та підсумовуючої дії можна вважати зрілим плодом пізнання.
По-перше, Система є завжди чимось більшим та досконалішим, аніж механічна сума її складових елементів. По-друге, такий підхід структурує та впорядковує весь процес пізнання явища. Зокрема, стає чітко зрозуміло, в яких секторах цього замкненого кола бракує усвідомлення, що мало би прийти на попередньому етапі. В такому разі доцільно повернутися й довершити аналіз.
В результаті такого триетапного процесу ми маємо можливість перш за все у своїй власній макітрі скласти правильне усвідомлення явищ Світу, що відповідає нашому рівню розвитку.
Звідти це уявлення, подібно сонячному світлу, проллється у зовнішній Світ через наші дії. Тільки тоді ми зможемо сконструювати щось насправді вартісне. Щось, що вивищується над хаосом та додає гармонії в Світ людей.
Неправильні дії, що витікають з нерозуміння того, як влаштований Світ та Природа – це глибинна причина страждань на Планеті.
Особисто я працюю в трьох досить розрізнених сферах: медицині, фінансах та фізиці. І в кожній з них повсякчас спостерігаю хаос та неповноту, що породжує незліченні страждання. Причиною цього вбачаю нехтування третім етапом пізнання – синтезом.
• В медицині це породжує грубі втручання в роботу людського організму, непотрібні операції та отруєння, а також сам факт існування «невиліковних» захворювань.
• В фінансах це породжує кризи, що ведуть до зубожіння та несправедливого перерозподілу грошей.
• В фізиці це породжує деструктивні технології (зокрема, в енергетичній галузі), що ведуть до глобальної катастрофи.
Маю підозру, що в інших галузях ситуація не набагато краща.
В наших силах виправити ситуацію, скориставшись системним підходом до пізнання!
